З чого все починалось
Історія Ужгорода - одного із найстаровинніших міст в Україні та Європі, бере свій початок у сивій давнині. Вже в часи палеоліту на території нашого міста проживали перші люди - неандертальці. У період раннього середньовіччя Ужгородський грод був центром західної частини Закарпаття, а в IX столітті перетворився у містечко. Тобто у той час коли Київська Русь сформувалась у могутнє державне утворення Східної Європи, Ужгород уже існував. З приводу походження назви міста як у минулому, так і тепер, ведеться чимало диспутів, однак, остаточного висновку все ще не зроблено. Сучасна ономастика розглядає назву міста Ужгород як слов’янський композит, похідний із гідроніма «Уж» та апелятива «город» (місто). Тобто Ужгород - місто над Ужем. Поряд з цим збереглася угорська назва міста - Унгвар. «Унг» є результатом перекладу на латинь слов’янського «Луж» (лужа, калюжа, болото, багно). «Вар» у наших предків Дунайської прабатьківщини мало значення «хрань», «охорона», «зварення во єдино». «Вар» походить від божества «Варуна», що охороняє небесну Вару від усього лівого, тобто від зла, від міфологічного царя Лая (лівий). Однак необхідно пам’ятати і той історичний факт, що племена угрів до середини XI століття ще не зуміли підкорити собі Закарпаття і Ужгород, які були найвіддаленішими південно-західними укріпленими пунктами староруської державу, Незважаючи на спробу князя Лаборця дати відсіч уграм, останні перемогли, вбивши багато воїнів та їхнього ватажка. Не випадково, що усна народна творчість називає Лаборця «славним князем», захисником рідної землі. Незважаючи на те, що вся територія нашого краю з Ужгородом була захоплена Угорщиною, історія міста зафіксувала факти, коли давньоруські князі повертали його у лоно своєї держави. Протягом 1281-1321 років Ужгород, як і ряд інших закарпатських міст, входив до складу Галицько-Волинського князівства, очолюваного сином Данила Галицького Левом - «наймогутнішим із нащадків Данила». Лише за правління Юрія Львовича, скориставшись слабістю Галицько-Волинської держави, угорці зуміли повернути собі Ужгород. XIV - XVIII століття - складний період в історії Ужгорода. Хоча в 1430 році місто одержало привілеї від короля, однак продовжувало залишатися невеличким за територією і населенням. У 1514 році ужгородці взяли активну участь у селянській війні під проводом Д.Дожі, за що угорський уряд назвав Ужгород «бунтарським містом». Цей свій бунтарський дух ужгородці виявили наприкінці 1648 на початку 1649 років, коли біля мурів Ужгородського замку з’явилися загони запорізьких козаків під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Ужгородці не залишилися осторонь під час національно-визвольної війни 1703 - 1711 років під керівництвом Ференца Ракоці II. З приходом у 1711 році до Ужгорода австрійського війська, місто було пограбоване і сплюндроване, розорене і спалене. Лише з другої половини XVIII століття починається відродження Ужгорода. Певний вплив на розвиток міста справили реформи Марії-Терезії та її сина Йосифа II. Із політичних подій першої половини XIX століття найбільший вплив на Ужгород справила революція 1848 - 1849 років в Угорщині. Ужгородцям імпонували революційні гасла «Геть монарха!» і «Свободу народам!», скасування кріпацтва,, цензури і введення демократичних свобод. Близько двох тисяч жителів Ужгорода та навколишніх сіл влилося до лав національної гвардії. Незважаючи на поразку революції, ужгородці добилися визнання руської (української) мови обов’язковим предметом, відкриття в місті руської гімназії.
Наприкінці XVIII - на початку XIX століть Ужгород перетворився у відомий європейський культурний центр, який дав світовій культурі А.Бачинського, І.Базиловича, І.Пастелія, В.Довговича, І.Фогорашія, М.Лучкая, Ю.Гуцу-Венеліна та багатьох інших. Чимало закарпатців, які свого часу закінчили навчальні заклади в Ужгороді, викладали у найпрестижніших університетах Львова, Києва, Петербурга, ряду європейських країн. Тривалий час в Ужгороді жили і творили «батько закарпатського національного відродження» XIX століття Олександр Духнович і славетний педагог, культурний і політичний діяч краю нашого століття Августин Волошин - перший президент незалежної Карпато-Української держави. 8 травня 1919 року Центральна Руська Народна Рада прийняла в Ужгороді рішення про приєднання Закарпаття до Чехословаччини на правах автономії. Доля краю вирішувалася на Паризькій мирній конференції. 10 листопада 1919 року її учасники вирішили включити Закарпаття до щойноствореної ЧСР, а 18 листопада І.Брейха був призначений тимчасовим адміністратором краю. Ужгород став столицею Підкарпатської Русі, що значною мірою вплинуло на господарський розвиток і культурне життя краю. У місті діяли товариства «Просвіта» та імені О.Духновича, понад тридцять партій. Протягом міжвоєнного періоду в Ужгороді творили видатні культурні діячі краю А.Волошин, В.Гренджа-Донський, С.Сабол (Зореслав), Ю.Шерегій та десятки інших. Значний вклад у розвиток освіти й культури міста внесли О.Олесь, С.Черкасенко, О.Ольжич, В.БІрчак. 11 жовтня 1938 року в Ужгороді було сформовано перший автономний уряд Підкарпатської Русі, який очолив А.Бродій, однак уже 26 жовтня закарпатський прем’єр був заарештований як агент Угорщини і новий кабінет очолив А. Волошин - лідер українського напряму в краї. Однак політична ситуація на Закарпатті різко змінилася після рішень Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. Згідно з ними, на користь Угорщини відійшли Ужгород, Мукачево та Берегово з прилеглими до них районами. А. Волошин був змушений перенести столицю Карпатської України до Хуста. У цьому древньому місті 15 березня 1939 року проходив Сойм, який проголосив Карпатську Україну незалежною державою. 18 березня ця територія, незважаючи на героїчний опір її захисників, була окупована військами гортистської Угорщини. 11 листопада 1938 року угорські війська ввійшли в Ужгород. У місті була ліквідована багатопартійна система, яка сформувалася за часів Чехословаччини. Натомість всіляко підтримувалась діяльність різноманітних угорських та проугорських партій, товариств. 27 жовтня 1944 року в Ужгород увійшли війська 4-го Українського фронту, а після рішення з’їзду Народних комітетів Закарпатської України 26 листопада 1944 року про возз’єднання з Україною, 22 січня 1946 року Закарпатська Україна була реорганізована в Закарпатську область, а Ужгород став обласним центром. Суспільно-політичне і культурне життя Ужгорода за п’ятдесят років радянської влади нічим не відрізнялося від життя інших обласних центрів України. Жителі Ужгорода радо сприйняли звістку про державний суверенітет України та проголошення її незалежною державою./p>
