З чого все починалось

Театральна, 10 – філармонія Звідси видно панораму набережної Ужа. Навесні 1944 р. євреї Закарпаття пережили демографічну катастрофу, після якої їх довоєнна чисельність, поселенська і суспільна структури в краї не відновилися. Про 85 тис. закарпатських жертв Голокосту зазначено на меморіальній дошці збоку від входу до філармонії – колишньої головної синагоги Ужгорода. Ужгородських євреїв депортували до «Освенціма» 17-31 травня 1944 р. У місті проживало 9,5 тис. євреїв. Додому повернулося близько ста осіб. В Ужгороді єврейське кладовище веде відлік із XVI ст. До 50-річчя Голокосту на кладовищі та на будівлі філармонії (колишня синагога) встановили меморіальні дошки. Між філармонією та набережною 9 жовтня 2016 р. відкрили пам’ятник жертвам Голокосту – металеву стелу, в основі якої зірка Давида. Вона складається з кількох сотень зірок, викуваних вручну. Це витвір скульптора Михайла Колодка і коваля Василя Криванича. Із листопада 1944 р. на Закарпаття почали прибувати тисячі «радянських євреїв», які переважно приховували свою ідентичність. У середовищі закарпатських євреїв одразу виник двоподіл – протиставлення «місцевих» і «східних». На відміну від прибульців (часто комуністів), автохтони дотримувалися традицій предків, ходили в синагогу. У грудні 1945 р. єврейська громада Ужгорода провела установче зібрання (190 присутніх). Вона поновила право на архітектурну перлину неомавританського стилю – головну (хоральну) синагогу – на тодішній площі Микити Хрущова (нині Театральна). Але в липні 1948 р. міська рада безоплатно передала її під концертний зал обласної філармонії. Натомість у користування запропонували приватну молитовну залу рабина Аарона Фальбермана. Ця молитовня зведена 1931 р. на вул. Мукачівській, а її господар загинув