З чого все починалось

Меморіальний будинок-музей народного художника України Федора Манайла — музейний заклад художньо-меморіального спрямування в Ужгороді, експозиція якого присвячена особі та творчості народного художника України, одного із засновників Закарпатської школи живопису Федора Манайла (1910-1978). Відкритий у 1980 році як відділ Закарпатського обласного краєзнавчого музею, із 2010 року є філією Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.

Після смерті митця в 1978 році виникла ідея створення меморіального музею художника. Було визначено, що музей розташується в будинку № 74 по вулиці Горького в Ужгороді, де художник прожив тридцять років. У 1978-1979 роках була продумана концепція музею, були зібрані, описані та зареєстровані експонати, серед яких особисті речі митця, архівні документи, велика частина творчого доробку. 6 лютого 1980 року був виданий наказ №126 Міністерства культури Української РСР про створення меморіального будинку-музею народного художника УРСР Федора Федоровича Манайла як відділу Закарпатського обласного краєзнавчого музею. Перша експозиція була розташована у чотирьох кімнатах з відтвореними інтер’єрами, що передавали атмосферу, у якій жив та творив митець.

Першим завідувачем музею був син Федора Манайла Іван, науковим співробітником — донька Катерина, а наглядачем — сестра Федора, Олена Федорівна Мартон.

На початку 1981 року в музеї відбулася реекспозиція. Були написані інформаційні стенди, змонтовані вітрини, закуплені художні твори майстра, що поповнили основний фонд. До експозиції додалася ще одна кімната.

Федір Манайло

1910–1978

У 1928-1934 роках навчався у вищій художньо-промисловій школі у Празі. Роботи Федора Федоровича експонувалися на виставках закарпатських художників у Європі. В 1937-1945 роках викладає декоративне мистецтво в Ужгородській ремісній школі.

Художня творчість Федіра Манайла в характерному для нього багатому, оригінальному плані, розгортається з другої половини 1930-х років. Його по-новому вирішені, здебільшого глибокі за змістом, експресивні твори, побудовані на принципах народного мистецтва, відображали тяжку долю закарпатських українців. В ці роки художник створив дві свої надзвичайно виразні картини, виконані темперою: “Оранку”, якв була виставлена на Венеційській бієнале 1940-о року, та “Миску з токаном” (кукурудзяною кашою). В цих творах вдалось Манайлові, як він сам висловлюється, вперше передати тогочасну закарпатську дійсність у всій її неприхованій правді.

Малював олією, темперою та аквареллю. Створював картини у різних жанрах, а також мозаїки для фасадів та фойє клубів, кінотеатрів, ресторанів, готелів, турбаз, автобусних зупинок. Працював і як книжковий ілюстратор – зокрема, оформив повість Івана Франка “Захар Беркут”, а також твори Марка Черемшини, Ольги Кобилянської, збірки народного фольклору.

Федір Федорович у своїх творах намагався відворити не етнографічний колорит, а своєрідну верховинську дійсність. Новаторський стиль художника є яскравим вкладом в образотворче українське мистецтво і ставить його в ряди кращих закарпатських майстрів палітри. З 1981-о року в Ужгороді діє Меморіальний будинок-музей Ф. Ф. Манайла.

Книги про Федіра Манайла:

• Федір Манайло. Каталог виставки творів. Ужгород, 1962.
• Федір Манайло. Альбом. Київ, Мистецтво, 1970.